Васильківські Карпати

Це ландшафтний заказник місцевого значення площею 226,8 гектара, оголошений рішенням 6-ї сесії ХХІІІ скликання Київської обласної ради від 2 лютого 1999 року № 79-06-XXIII. Заказник лежить між селами Велика Бугаївка, Гвоздів, Крушинка та Роставичі Васильківського району Київської області.

В основі заказника — велика балка з прилеглими ярами. Це частина басейну Стугни: по дну балки тече Бугаївка, її притока. Саме розчленований яружно-балковий рельєф і дав місцевості її прізвисько.

Офіційна назва одна — ландшафтний заказник «Васильківські Карпати». «Українська Ісландія» та «Казковий Яр» — це прізвиська, що з’явилися в соцмережах разом із зйомками з дрона. На картах Google поруч із Великою Бугаївкою є мітка саме «Українська Ісландія», і більшість відвідувачів знаходить місце за нею, а не за офіційною назвою.

Ще одна плутанина — зі словом «парк». У пошуку місце найчастіше шукають як «ландшафтний парк Васильківські Карпати», хоча за статусом це заказник. Різниця не косметична: заказник — це територія природно-заповідного фонду з режимом охорони, а не облаштований парк із доріжками та інфраструктурою.

У верхів’ях і центральній частині балки ростуть штучні посадки сосни, у нижній третині — природний широколистяний ліс, зокрема заплавний осиковий. Схили зайняті остепненими луками, по дну балок — болотна рослинність, а вздовж Бугаївки — прибережно-водні екотопи.

Обстеження 2014 року дійшло висновку, що колись тут були штучна лісопосадка та стави, а ще раніше по дну балки текла річка. Цим пояснюється відносно бідний видовий склад: краєвиди виглядають ефектніше, ніж ботанічний вміст цієї території.

Заказник зберігає степові біотопи, які на Київщині майже зникли через інтенсивне землеробство. Степова рослинність представлена осоково-різнотравними, пирійовими та бородачевими угрупованнями — саме в цьому наукова цінність території.

Тут гніздиться понад 30 видів птахів, трапляється чимало мисливських тварин. Схилами всюди росте рокитник вінцевий — навесні його жовте цвітіння помітно здалеку.

Це заповідна територія, і поводитися тут слід відповідно. За опублікованими даними обстежень, у заказнику не встановлено ані інформаційних аншлагів, ані охоронних знаків — тож на місці ніщо не нагадає вам про статус території.

Ті самі обстеження зафіксували сліди позашляхової техніки на схилах, у руслі та заплаві річки, а також залишки стрілецьких розваг. Заказник страждає саме від відвідувачів — тому найкорисніше, що можна зробити, це приїхати, подивитися і поїхати, не залишивши слідів.